Ціна пристрасті (2011)

Офіцер-детектив і психоаналітик, який вислуховує історію кохання потенційного самогубця на тлі труб і дзвонів, досить банальна зав'язка фільму «Ціна пристрасті» Марка Чепмена не повинна вводити глядачів (особливо глядачок) в оману. Режисер примудрився відстояти своє право не знімати "мелодрами з хепі-ендом". «Ціна пристрасті» – це дуже міцно зроблена та оригінальна драма. У всякому разі, для суспільства, де гомосексуалізм вітається нарівні з атеїзмом, а той – користується навіть більшою суспільною симпатією, ніж щира віра в бога.

Саме про гомофобію, фатальний трикутник почуттів, про віру та атеїзм йдеться в драмі «Ціна пристрасті». Ця кінодрама – запрошення до тривалих роздумів на тему, як можливе існування «індивідуальних свобод» та фундаментальної віри (приголомшлива роль Лів Тайлор, яка грає переконану католичку Шанну), коли віра в бога стає не допомагаючим йти «милицею», а чимось на зразок палиці, коли гомофобія перестає бути гомофобією.

"Ціна пристрасті" - важкий, красиво знятий, з грою блискучого тріо акторів фільм. Постановник Метью Чапмен, доопрацьовуючи сценарій, приділив велику увагу насиченості діалогів. Тож (якщо вам вже виповнилося 16 років) – обов'язково дивіться «Ціну щастя», ми відвикли від серйозних драм США, які запрошують до суперечок після перегляду. А «Ціна щастя» - дуже провокує суперечки та роздуми кінокартина!