Психо (1960)

Меріон Крейн працює секретарем в агентстві нерухомості, але її життя далеке від мрії. Зарплати ледве вистачає, а роман із чоловіком, який не може одружитися з нею через фінансові проблеми, затягується в невизначеність. Коли їй доручають внести на рахунок велику суму грошей — 40 тисяч доларів, — спокуса змінити свою долю стає надто великою. Вона забирає гроші та ховається, сподіваючись розпочати нове життя.

Дорогою Меріон відчуває тривогу, страх викриття не дає їй спокою. Вона мчить шосе, не розбираючи дороги, поки не вирішує зупинитися на ніч у маленькому мотелі, віддаленому від траси. Тут вона зустрічає господаря — Нормана Бейтса, скромного, але трохи дивного молодика, який живе в мотелі разом зі своєю матір'ю.

Норман запрошує гостю повечеряти та ділиться з нею своєю історією. Він розповідає про матір, яка контролює його життя, не дозволяючи йому виїхати чи завести друзів. Розмова залишає у Меріон двояке враження: з одного боку, вона співчуває Норману, з іншого боку — відчуває в цьому будинку щось зловісне. Вона ухвалює рішення повернутися в місто і здатися, але не підозрює, що вже стало надто пізно.

Вночі, коли вона приймає душ, двері у ванну безшумно відчиняються. Темна постать із ножем нападає на неї. Крик розрізає повітря, але його ніхто не почує. Вода змиває кров, а тіло Меріон зникає без сліду.

Через кілька днів її коханий Сем та сестра Лайла починають пошуки. Вони звертаються до детектива Арбогаста, який виходить на слід мотеля Бейтсов. Він наполягає на зустрічі з матір'ю Нормана, але той стверджує, що вона хвора і нікого не може бачити. Коли детектив сам вирушає до будинку, він стає жертвою.

Не отримавши звісток, Лайла та Сем вирішують пробратися в мотель. Там на них чекає страшна правда: мати Нормана мертва вже багато років, а весь цей час її образ жив у свідомості самого Нормана. Він переодягався в її одяг, наслідував голос і робив вбивства, коли його розум охоплювало безумство.

Історія закінчується тим, що Норман потрапляє до психіатричної лікарні, але його свідомість не належить йому. Тепер він повністю став своєю матір'ю, а її моторошна посмішка назавжди застигає на його обличчі.