Носферату (2024)

Нова версія «Дракули» Брема Стокера та фільму «Носферату. Симфонія жаху» Фрідріха Мурнау (1922) переносить глядачів у 1800-і роки, коли агент з нерухомості Томас Хаттер вирушає до глухої Трансільванії для укладання угоди із загадковим графом Орлоком, який живе у похмурому замку. Граф планує переїзд у новий будинок, розташований лякаюче близько до самого Хаттера, що викликає у Томаса настороженість.

З кожним кроком, який він робить у цьому дивному та зловісному місці, його підозри лише посилюються. Чому Орлок уникає денного світла? Чому місцеві жителі дивляться на нього з таким страхом? Ці питання починають терзати Хаттера, що він усвідомлює, що його клієнт не просто ексцентричний аристократ, а щось більше.

Ситуація загострюється, коли граф помічає фотографію Елен, кохану Томаса. Її образ захоплює Орлока до глибини душі, і Хаттер починає відчувати дедалі сильніші побоювання її долю. Він розуміє, що граф може загрожувати не тільки для Елен, а й для нього самого. У боротьбі з наростаючим страхом і незнанням Томас виявляється втягнутим у небезпечну гру, де ставки високі, а темрява, що ховається в замку, може поглинути їх обох.