Жодного вибору (2025)

Ю Мансу пропрацював у паперовій промисловості двадцять п'ять років і за цей час перетворився на висококласного фахівця. Він викупив у батька стару заміську хату, капітально відремонтував її і вважав себе щасливим сім'янином: стабільна робота, будинок і повага колег здавалися нагородою за роки праці. Тому раптове звільнення виявилося для нього справжнім шоком.

Криза в галузі розтягнулася: вакансій за його профілем не з'являлося, накопичення танули, а тиск з боку сім'ї та сусідів посилювало почуття безпорадності. Місяці безрезультатних пошуків роботи та огляд однотипних оголошень з вимогами «молодий, гнучкий, знизимо зарплату» підривали самооцінку Мансу. Передчуття втрати будинку стало нав'язливою думкою: іпотека, кредити та ремонт вимагали грошей, яких уже не було.