Еліза (2025)

Десять років тому життя Елізи розкололося навпіл: тієї ночі було скоєно вбивство, після якого її пам’ять стерлася майже повністю. Минуле залишилося темною плямою, що й досі не дає спокою. Разом із досвідченим кримінологом вона починає обережно відновлювати ланцюг подій, намагаючись зрозуміти, що насправді сталося.

Спогади повертаються уривками — тривожними, суперечливими, інколи нестерпними. Кожен новий фрагмент змушує сумніватися у власній невинності й водночас у надійності власного розуму. Чим глибше Еліза занурюється в минуле, тим розмитішою стає межа між реальними фактами, почуттям провини та захисним забуттям.

Цей шлях перетворюється на психологічне випробування, де головний страх — не покарання, а правда про саму себе, яку, можливо, вона воліла б ніколи не згадувати.