Перший на Олімпі (2025)

Юний блокадник Юра Тюкалов пережив жахи Ленінграду, але війна залишила глибокі рани в його душі. Повоєнне життя видавалося виснажливим, і здавалося, що сил лишилося лише на виживання — не те щоб витримати виснажливі тренування з академічного веслування. Та зустріч із наставниками Михайлом та Вірою Савримовичами стає переломним моментом: вони надихають Юру знайти нові сили, відкрити мету і сенс існування. Обпалені війною долі злилися в єдину команду, де кожне зусилля стає актом підтримки і взаємної віри в спільну справу. Попри фізичну слабкість та психологічні травми, Юра долає себе, освоюючи мистецтво веслування, витривалість та дух справжньої боротьби.

Тренування на Неві, де він змагався з річковими хвилями, загартовують його характер і силу волі. Крок за кроком Юра наближається до мрії — участі в Олімпіаді в Гельсінкі. Там, здолавши фінального суперника з Австралії, він досягає історичного тріумфу: стає першим олімпійським чемпіоном СРСР з академічного веслування. Його перемога — не просто спортивне досягнення, а символ відродження і непохитності російського духу після страшних руйнувань війни.