Ми і самі (2025)

Себастьян — молодий письменник трохи за двадцять, який намагається завершити свій другий роман. Робота просувається важко: сумніви, виснаження й творча криза змушують його раз у раз переписувати сторінки, шукаючи втрачений ритм і сенс.

Несподівано в його житті знову з’являється Аврора — колишня дівчина, яку він завжди сприймав як «ту саму, що пішла». Їхня випадкова зустріч стає початком довгих розмов і спільного вікенду, сповненого спогадів, невисловлених образ і тихих зізнань. Старі жарти звучать по-новому, а між рядками знову виникає знайоме тепло.

Поступово відновлена дружба ставить перед ними запитання: чи можна повернути те, що колись було втрачено, і чи здатні вони почати все з чистого аркуша? Для Себастьяна ці вихідні стають не лише шансом розібратися в почуттях, а й можливістю знайти натхнення там, де він найменше очікував.